ППО НЕ СПИТЬ: ЯК НАШІ ПРАЦЮЮТЬ БІЛЯ ЛІНІЇ ФРОНТУ

– Ворожу повітряну ціль ліквідовано спільним суміжним вогнем, – радісно констатує військовослужбовець 143 Об’єднаного навчально-тренувального центру «Поділля» Андрій. – Тепер вона не принесе лиха нікому.

Ця фраза – підсумок чергової зміни стаціонарної вогневої групи. І водночас – найкраще пояснення того, як тут працює протиповітряна оборона: злагоджено, точно і без права на помилку.

Уже місяць, як небо над прифронтовим містом захищають декілька груп військовослужбовців із 143 ОНТЦ «Поділля». Здійснювати інформаційний супровід до північно-східної частини України вирушили і представники відділення комунікації Центру.

Як працюють наші земляки, – читайте в репортажі.

ЗУСТРІЧ ІЗ ДАВНІМ ЗНАЙОМИМ

Тут, на півночі, де ворог регулярно намагається пробити небо безпілотниками, всі прикомандировані до одного з військових підрозділів у підпорядкуванні Командування Сил підтримки ЗСУ. І яким був наш подив, коли при першій зустрічі ми побачили нашого давнього знайомого Олександра КОВАЛЬОВА, про якого «Подолянин» писав ще 2023 року (прочитати статтю можна за посиланням https://podolyanin.com.ua/suspilstvo/63775/- Прим. ред.). 

За цей час він пройшов шлях, який у мирному житті вимірювався б роками: від солдата до капітана. Його історія – це не лише про захист України, а й про можливості, яких можна досягти у ЗСУ. Бо сьогодні українська армія – це і відповідальність, і кар’єрне зростання для тих, хто готовий стати її частинкою.

НА ВАРТІ НЕБА – БІЙЦІ 143-ГО

Кожні два місяці від нашого центру в прифронтове місто на ротацію їдуть декілька груп військовослужбовців. Їхнє завдання – захист неба над містом. Організація служби чітка: якщо все добре – доба чергування, дві – відновлення. За цей час бійці мають залишатися у стані максимальної готовності. Будь-яке зволікання – це ризик для міста.

Стаціонарний вогневий пост облаштований просто, але продумано до дрібниць. Позиція замаскована, біля неї – кулемет на турелі, під навісом – місце для обслуговування зброї, поруч – бліндаж. Усередині укриття – буржуйка, боєприпаси, запас води, можливість приготувати чай чи каву і смаколики. Хлопці жартують, що люблять себе балувати солоденьким. На стінах – дитячі малюнки, листівки, а на почесному місці – прапор частини з підписами всіх бійців, які вже тут побували і приземляли ворожі цілі. У цьому місці, оповитому півтемрявою, перечікують тихі години, тут же – тримають зв’язок і стежать за небом.

Сьогодні чергують солдати Андрій і Богдан. Саме вони проводять нам екскурсію і демонструють своїх вірних та надійних сталевих друзів. Це два кулемети: Browning M2 і ПКМ, який жартома називають «Покемон». Перший, як пояснюють хлопці, використовується для дальніх дистанцій: потужний, здатний вразити ціль ще на підході. Другий – легший, швидкострільний і зручніший у ближньому бою. Але обидва використовуються вже тоді, коли ціль потрапляє в поле зору.

– Ось Browning M2 – наша перевірена робоча класика, – пояснює Андрій. – Калібр 12,7. Якщо простими словами – це саме те, чим можна дістати і приземлити ворожий дрон. Працюємо чергами: беремо випередження й накриваємо ціль щільним вогнем.

Про те, що ця зброя тут не просто на позиції, а щодня в роботі, свідчать і використані боєприпаси. Поруч відстріляні гільзи, яких уже назбиралося чимало.

– І головне – він надійний, – додає Андрій. – За весь час жодного разу не підвів. А для нас це принципово: коли є ціль, маєш спрацювати швидко і без жодних збоїв. А коли ціль уже близько, стаємо до двох кулеметів і відпрацьовуємо разом, щоб не пропустити.

Андрій до армії долучився 2023 року. Це його перша ротація, але за плечима вже є підготовка:

­ Перед виїздом ми тренувалися на полігоні: стріляли по рухомих і нерухомих мішенях, запускали свої «літачки», відпрацьовували по них. Тут уже бойова робота. І досвід приходить швидко.

Із побратимом погоджується Богдан, який на цьому напрямку працює вперше. У його руках ­ робочий планшет з оперативною інформацією. Рухомі точки на ньому ­ потенційна загроза.

­ Наше завдання ­ забезпечити чисте небо. Збивати те, що недружний народ по нас запускає, ­ каже Богдан. ­ А запускають росіяни часто. Особливо в погану погоду, коли хмарно.

У роботі бійцям ППО допомагають і сучасні технології. На позиції є так звана «чуйка» ­ система, що ловить відеосигнал із дронів.

­ Вона показує картинку, якщо дрон недалеко, ­ пояснює Богдан. ­ От зараз є сигнал FPV, але без зображення. Значить, він десь за декілька кілометрів. Коли з’являється картинка, вже розуміємо напрямок, і чи йде до нас.

Також на позиції є переносний зенітно­ракетний комплекс. Він призначений для ураження більш серйозних ворожих цілей ­ літаків, вертольотів, крилатих ракет, а також безпілотників із двигунами внутрішнього згоряння, які випромінюють достатній тепловий слід для захоплення цілі. Обирається курс ураження цілі (зустрічний чи навздогінний). Наводиться на ціль, супроводжує її, доки ракета не захопить тепловий слід. І далі ракета сходить із труби і вражає ціль. Поки що застосовувати не доводилося, але готові в будь­який момент.

­ Іноді ніч минає відносно спокійно ­ спостерігаємо, цілей небагато, ­ додає Андрій. ­ А буває, як недавно, багато працювали, ледве встигали підносити боєприпаси. Цієї ночі росіяни були надто активними, але суміжним вогнем вдалося приземлити ворожі «пташки». Нині ворог частіше використовує FPV­дрони, вони підходять ближче. Треба бути максимально уважними. А ще часто «молнія» літає ­ високо, за хмарами. Ми її не бачимо, але є інші підрозділи­перехоплювачі, які працюють по ній. А шахеди ­ ті видно. І їх уже зустрічаємо ми.

На позицію хлопці іноді під’їжджають, іноді йдуть пішки. Усе залежить від ситуації. Але, незалежно від умов, робота не зупиняється.

­ Ситуації різні бувають, ­ підсумовує Богдан. ­ Буває легше, буває важко. Але ми стараємося максимально, щоб виконати свою роботу і врятувати життя людей.

ВИСТОЇМО І ПЕРЕМОЖЕМО!

Це сильне гасло часто можна помітити у фронтовому місті, де сповіщення про повітряну тривогу фактично не вщухає. Але, попри постійні загрози з неба і розмови про можливі наступи, прифронтове місто активно живе. Бізнес працює, комунальники наводять лад і навіть на деяких вулицях ремонтують тротуари. Після нічних обстрілів тут не опускають рук. Люди гуртуються, ліквідовують наслідки атак, забивають вибиті вікна фанерою, прибирають уламки скла, допомагають один одному. У дворах багатоповерхівок квітують клумби, а діти ганяють м’яча.

«Вистоїмо!» ­ це не просто напис, який часто зустрічається на дверях магазинів і написах на стінах. Це внутрішня впевненість, яка сьогодні є спільною для всіх. І для тих, хто тримає небо та фронт, не даючи можливості росіянам наблизитися до міста. І для тих, хто в тилу не опускає рук ­ відновлює, працює, живе. У цьому ­ сила українців. У цьому ­ наша незламність.

Відділення комунікації 143 ОНТЦ «Поділля», репортаж із північно­східної частини України.