Неділя, 14 Липня 2024 р.
23 Травня 2024

НАЙКРАЩИЙ, СПРАВЖНІЙ І НЕЗЛАМНИЙ – ГЕРОЙ УКРАЇНИ РУСЛАН ПРУС

23 травня – День Героїв


Вона зігнулась в чорному вбранні
І склала крила, згорбившись від болю,
Бо всі «назавжди» – тільки уві сні,
А всі «ніколи» – горбиком у полі.
Вона мовчала, танула, як сніг,
Лише душа з душею говорила,
Ішла отак, не чуючи вже ніг,
Бо він навік злетів собі безкрило.
Вона тримала зірочку в руках –
У ній шукала погляд наймиліший,
Ховала в квітах розпач свій і страх,
Як і той день, від чорного чорніший…
Вона навчилась бачити крізь біль,
Нести в словах розстріляне кохання
І знову чути голос звідусіль,
І прокидатись знову у чеканні.
Вона мовчить, торкаючись хреста,
Хоч і мовчать несила вже, й літати.
А поруч гріє зірочка ота,
Що лиш до фото кличе свого тата…

(26.07.2023)

Ось так вони і зустрічаються: у сновидіннях, у мріях, у спогадах, крізь сльози і німу тишу у відповідь біля стендів на Алеях слави у Новодністровську, Кам’янці-Подільському та Чемерівцях, на могилі на Новодністровському кладовищі – дружина Тетяна, маленька донечка Аврора, їхні рідні, друзі, колеги та близькі з навічно застиглим поглядом із портретів відданого сина Батьківщини, справжнього захисника, патріота, чудової людини, прекрасного чоловіка і батька, надійного товариша і побратима Руслана ПРУСА, якому назавжди – тільки 41…
Уродженець с.Хропотова Кам’янець-­Подільського району Хмельницької області Руслан Прус, закінчивши тамтешню школу, вступив до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. У рідні стіни повернувся через декілька років уже як учитель фізкультури, а вищу освіту здобув на факультеті фізичної культури в Кам’янець-Подільському національному університеті ім.Івана Огієнка. Брав участь в АТО. Під час повномасштабного вторг­нення повернувся з Нідерландів і долучився до тероборони на Буковині, був заступником командира роти вогневої підтримки 107 бригади.
Укотре плакатиме зовсім скоро під сонцем весняна днина, як і рік тому, коли спільне українське горе продовжило свою смертельну ходу нашою землею… 29 травня 2023 року Новодністровськ огорнув невимовний біль, гіркота навічної розлуки і прощання зі ще одним Героєм: у небесну вись злетів відважний син України, подолянин, для якого місто над Дністром стало рідним…
Руслан ПрусЯскравими квітами в молитві попрощалося тоді місто крізь біль і сльози з молодим, відданим, справжнім і вірним сином своєї Батьківщини – непохитним у своєму прагненні захищати рідну землю старшим лейтенантом, заступником командира роти вогневої підтримки військової частини А7220, учасником АТО Русланом Прусом (позивний «Ронін»), кот­рий, урятувавши побратима, загинув 23 травня під час виконання бойового завдання на західній околиці Бахмута під час артилерійського обстрілу. Ще 21 трав­ня Руслан вийшов на бойове завдання, за­мінивши побратима, який за станом здоров’я не міг виконувати свої обов’язки…

А в липні 2023-го вже був посмертно нагороджений відзнакою Новодністровського міського голови «За честь і відвагу». 20 липня 2023 року дружина Руслана Пруса зареєструвала Петицію за №22/199612-еп, де йшлося: «Побратими Руслана Пруса зазначили, що він був справжнім воїном, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. Із надлюдською стійкістю і мужністю він із побратимами утримували свої позиції на фронті, усвідомлюючи, що на їхніх плечах лежить відповідальність за майбутнє всього українського народу. Всі вони – Герої, які заслуговують найвищої вдячності! За рідну українську землю стояли живим щитом проти ворожої артилерії та танків.
Руслан із честю виконав обов’язок щодо захисту держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, він віддав своє, не шкодуючи. Він пожертвував собою заради Перемоги в боротьбі не лише за нашу свободу, а й свободу всієї Європи та всіх людей вільного світу.
Я пишаюся ним, його незламністю та патріотизмом і вважаю, що Прус Руслан Анатолійович – справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду – Герой Украї­ни (посмертно) із врученням ордена «Золота Зірка» його дружині та крихітній донечці.
Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!»

Петиція набрала 25 694 голоси. Тож згодом, 24 лютого 2024 року, за особис­ту мужність і героїзм, проявлені в захис­ті державного суверенітету та територіа­льної цілісності України, самовіддане служіння українському народові викладачу фізичної культури Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Хмельницької області Руслану Прусу Указом Президента України №118/2024 було присвоєно звання Героя України (посмертно).
…Минає рік, коли та страшна мить навічно відбере найріднішу людину в донечки, дружини, батька, сестри, всієї люб­лячої родини… Упродовж цих лютих місяців дружина не втомлюється розповідати на своїй сторінці у фейсбуку про людину унікальної душі, з яким пов’язала її доля, на жаль, на такий до болю короткий час… Ця тендітна жінка в чорній хустині, як і інші рідні загиблих захисників, завмирає щоразу біля свого коханого красеня, однак лише дотиком до холодного обличчя на портреті… А до сліз роздирають душу миті щирих дитячих цілунків, коли їхня Аврорця так хоче обійняти татка…
Пам’яті Руслана Пруса, Героя України, Почесного жителя Чемеровецької територіальної громади та м.Кам’янець-Подільський.

Слова зібралися у жмут…
Сльозами вквітчана дорога…
Ти мріяв визволить Бахмут,
Себе не вимріяв у Бога…
Ти був Вкраїни вірний син:
Найкращий, справжній і незламний,
Та мить на зламі двох хвилин
Зчесала віть твою, Руслане…
Ти йшов дорогами АТО,
Тоді й тепер – до Перемоги…
Не в змозі вибороть ніхто
Тебе в навічної дороги.
Тепер світитиме зоря
Тобі до самого аж неба!
В серцях лампадки не згорять –
Навічно пам’яттю про тебе!

26.05.2023

P.S. «Зоря, зірочка» у присвятах – особ­ливий спогад про донечку Руслана Пруса Аврору, а її ім’я і означає «богиня ранкової зорі».

Інна ГОНЧАР, м.Новодністровськ.