Понеділок, 09 Грудня 2024 р.
31 Жовтня 2024

ПЛЕТЕМО СІТКИ ПЕРЕМОГИ

Волонтерська діяльність стала невід’ємною частиною українського сус­пільства, об’єднуючи тисячі небайдужих сердець. За останні роки волонтерський рух в Україні набув надзвичайних масштабів: від великих організацій до ініціативних груп у малих містах і селах, люди роблять усе можливе, щоб допомогти нашим воїнам, намагаються наблизити день Перемоги і підтримати постраждалих від війни.

«ПОДОЛЯНИН» поспілкувався з групою волонтерів, які в міському Будинку культури щоденно працюють задля Перемоги, плетуть маскувальні сітки, збирають гуманітарну допомогу, надають найнеобхідніше на фронт.

Координаторка групи волонтерів Ірина Бойцова– Коли почалася повномасштабна війна, треба було щось робити. Директор Будинку культури Микола НЕЧАЙ організував нашу волонтерську роботу. Людей було багато.
Тьма. З перших днів ми почали співпрацю­вати з громадською організацією «Жіноча сотня» під керівництвом Лариси ДІНОВСЬКОЇ, саме вона закуповує основу для сіток, збирає донати. Крім плетіння сіток і кікімор, ми ще й шиємо хлопцям подушечки, в’яжемо теплі шкарпетки, – розповідає кос­тюмер МБК і координаторка групи волонтерів Ірина БОЙЦОВА.

– Скільки загалом людей у вашому волонтерському осередку?

– Орієнтовно до тридцяти… Хоч і в кожного свої турботи, робота, домашні справи, але вони щодня приходять сюди. Ми разом плетемо сітки Перемоги! Деякі наші волонтерки, незважаючи на поважний вік, тут трудяться, як бджілки. Це і Дора Миколаївна, якій 76 років, і 63-річна Галина Іванівна. Встигають усе, ще й нас підбадьорюють і підтримують. Задля Перемоги плетемо. Мріємо, щоб якнайшвидше закінчилася війна. Щоб хлопці швидше поверталися живими, були біля своїх сімей.

Школярка Анастасія АльчинськаАнастасія з мамою НаталієюСеред волонтерів працюють як старше покоління, так і молодь, яка з раннього віку усвідомлює важливість підтримки. Серед них – 12-річна Анастасія АЛЬ­ЧИНСЬКА, учениця ліцею №8, яка щосили невтомно допомагає.

– Щодня, крім вихідних, після уроків ми з мамою приходимо сюди. Ще з 9 січня цього року. Подобається тут атмосфера, всі дружні, як одна сім’я. Допомагаю, бо хочу, аби Україна швидше перемогла, зізналася школярка.

Такі осередки стали справжнім символом української стійкості та самопожертви. Це надихає і зміцнює віру, що спільними зусиллями можна наблизити день, коли Україна здобуде Перемогу, і захисники повернуться додому. Волонтери своєю працею щодня роблять кроки до цієї мети, втілюючи силу українського народу в дії. Кожен, хто бажає допомогти наблизити Перемогу, може доєднатися до групи волонтерів за адресою: вул.Шевченка, 20.

Сюзанна СИРОТЮК.