ШЛЯХ У ВІЙСЬКО ПОЧИНАЄТЬСЯ З РІШЕННЯ

У суспільстві досі існує міф, що до війська йдуть лише професійні військові. Історія старшого сержанта Володимира на позивний «Полтава» доводить протилежне. До мобілізації він працював з епоксидною смолою, їздив у відрядження по всій Україні. Своє майбутнє він точно не пов’язував із мінними полями Донеччини чи розмінуванням деокупованих територій. Але війна змінила його долю, як і долі інших українців.

Повномасштабне вторгнення Володимир зустрів в Одесі. Згодом повернувся додому, звернувся до ТЦК і чекав виклику: «Не ховався і не тікав. Пішов служити». 2024-го його мобілізували.

Після базової підготовки він обрав фах сапера. Продовжив службу в Центрі розмінування.

Перша бойова ротація минула на Донеччині. Завдання були складними і небезпечними: мінування доріг, мостів і напрямків можливого наступу противника.

Мінометні обстріли, FPV-дрони, скиди з безпілотників, ворожа бронетехніка – все це стало частиною його щоденної роботи.

– Подобається мені ця професія, – каже Володимир. – І окупантам можна збитку завдати, і нашим допомогти. Під час ротації було п’ять виходів, коли я думав, що вже не повернуся назад. Страшно було? Звичайно, страшно. Але думав про сім’ю.

Володимир говорить про страх спокійно, без сорому. І саме тому його слова важливі. Бо більшість тих, хто сьогодні ще не у строю і вагається, теж бояться. Та різниця полягає в тому, що він зробив крок уперед. Пройшов навчання, став фахівцем і разом із побратимами виконує завдання, від яких залежать життя інших військових.

– Я розумію тих, хто боїться, – стверджує військовослужбовець. – Але якщо кожен буде сидіти вдома, що тоді буде з країною? Комусь треба її захищати. В армії навчать. Ніхто не народжується сапером.

Після Донеччини були ротації на Харківщину. Там він займався розмінуванням деокупованих територій, знаходив розтяжки, гранати, уламки. Нагороджений медаллю «За службу та звитягу» III ступеня.

Свою головну мотивацію він формулює коротко: «За Україну. За сім’ю. За свою чотирирічну онуку».

У кожного є своя причина. Фото в телефоні. Голос у слухавці.Повідомлення: «Бережи себе». Люди, заради яких хочеться повернутися додому.

Саме з таких причин і складається велика мотивація країни.

Сьогодні Україні потрібні звичайні люди, які готові опанувати нову справу – стати водіями, зв’язківцями, саперами, механіками, операторами дронів, медиками. Історія «Полтави» показує: шлях у військо починається не з досвіду, а з рішення. Рішення захистити тих, кого любиш. А разом із ними – і всю Україну.

Відділення комунікацій 143 ОНТЦ «Поділля».