ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ КЕРУЄ ТЕПЛИЦЯМИ?
19 червня – День фермера
Ні, це не далеке майбутнє, а реальність. Більше того – в селі нашого району. Чи знали ви, що недалеко від Кам’янця працює і надихається власною справою фермер-ІТ-шник, який розробив цілу операційну систему для агробізнесу і готує господарство до співпраці з роботами та штучним інтелектом?
Декілька років тому фермер Микола МЕЛЬНИК із Чорнокозинців здивував нас автоматизованими теплицями і цифровими рішеннями для свого господарства «Мельник-Агро». А сьогодні його ферма вже використовує штучний інтелект, готується до запуску роботів, а створена ним система управління працює не лише на власному підприємстві, а й в інших господарствах України та й не тільки. Напередодні Дня фермера ми поспілкувалися з паном Миколою про нові технології, кадровий голод і «цифрове серце» фермерського господарства.
ЗНАЙОМТЕСЯ – ЛЕДІ СІФ: ПОГОДУ АНАЛІЗУЄ, ЗАВДАННЯ ПРОГНОЗУЄ
– Миколо, на своєму виробництві ви давно автоматизували поливання, освітлення, контроль температури, опалення та навіть облік роботи працівників. Що змінилося за останні роки? Наскільки далі зайшла вся ця історія?
– Найголовніше – ми додали штучний інтелект. Тепер він уже реально працює в нашому господарстві. Якщо раніше частина теплиць відкривалася вручну, а частина була автоматизована, то тепер автоматизовані всі теплиці. Штучний інтелект аналізує напрямок і силу вітру, опади, вологість повітря надворі та всередині теплиць, хмарність й інші показники. Відповідно до цього він прогнозує свою роботу.
Раніше система просто «махала» вікнами: відчиняла або зачиняла. Тепер вона робить це залежно від реальної потреби. Крім того, автоматично вмикає зволоження, якщо повітря стає занадто сухим або спекотним, керує вентиляторами для циркуляції повітря. Система вже аналізує тенденції – чи буде похолодання, як узагалі змінюються погодні умови, і реагує на це завчасно.
– Тобто система вже не просто виконує команди, а робить цілий аналіз? Цікаво!
– Так. Навіть ім’я має. Її звати Сіф – як героїню коміксів Marvel, подругу Тора. Наш «Тор» працює в Києві, на інших підприємствах. Він сильніший і дорожчий, але виконує зовсім інші завдання. А вона відповідає за наші теплиці.
РОБОТУ З БУР’ЯНАМИ ПЕРЕДАТИ РОБОТАМ!
– Декілька років тому Ви казали про роботизацію. Наскільки близько сьогодні Ваше господарство в Чорнокозинцях до появи роботів?
– Роботів ми спочатку намагалися придбати в Німеччині, але не вдалося. Днями я повернувся зі США, де домовився про співпрацю в цьому плані. Ми купуємо їхнє програмне забезпечення і встановлюємо на власні платформи. Такі роботи будуть працювати в теплицях і допоможуть закрити частину проблем, пов’язаних із нестачею працівників. Також має приїхати так звана роборука, яку чекаємо вже майже п’ять місяців.
– Що ж вона вміє робити?
– Самостійно сіяти, поливати, прополювати. Працює на рейковій системі. Сподіваюся, що з її допомогою нам вдасться автоматизувати ще декілька процесів.
– Це звучить досить футуристично.
– Насправді ми вже почали працювати навіть із людиноподібними роботами, – продовжує дивувати Микола МЕЛЬНИК. – Знімаємо на відео, як працівники виконують різні операції руками – обривають, прополюють, доглядають рослини. Ці матеріали передаємо компаніям за кордоном, які займаються навчанням роботів. Вони використовують наші відео для тренування систем.
– Звідки Ви черпаєте такий досвід?
– Нині проходжу навчання у США, пов’язане з автоматизацією та роботизацією аграрної сфери. Ми відвідуємо університети, фермерські господарства, які вже активно використовують роботів. Дуже цікаво бачити, як це працює на практиці. Але разом із тим приємно, що і ми маємо чим поділитися. У нас уже є власна центральна операційна система фермерського господарства, яка контролює дуже багато процесів, склади і техніку, управління людьми, теплицями, різні виробничі процеси, все в одному.
ЦИФРОВЕ СЕРЦЕ ГОСПОДАРСТВА ПУЛЬСУЄ НЕ ЛИШЕ В ЧОРНОКОЗИНЦЯХ
– Ця система працює лише для Вашого господарства?
– Уже ні. Нею наразі користуються близько десяти інших господарств. Це фактично хмарний сервіс у поєднанні з нашими комп’ютерними розробками. Ми встановлюємо обладнання на підприємстві, а система допомагає керувати всіма процесами з єдиного центру. Нині, наприклад, впроваджуємо її в одному яблуневому господарстві неподалік від Фурманівки.
– Тобто створене для себе рішення перетворилося на окремий продукт?
– Так. Завдяки цьому моя дружина Каріна працює головним агрономом більш ніж у десяти середніх і великих агропідприємствах. Через систему вона може оперативно бачити ситуацію в господарствах і контролювати процеси.
– Виходить, що це вже не просто програма, а ціла операційна система для агробізнесу?
– Так, це наша система управління господарством «Valvix» (https://valvix.ai). І ми називаємо її «цифровим серцем господарства».
– Чи цікава вона закордонним господарствам?
– Так. У нас уже з’явилися клієнти з Бразилії, США і країн Європи. Після виступів на міжнародних конференціях ми побачили, що наша система багато в чому сильніша за деякі рішення, які сьогодні представлені на ринку.
КУРКА-НЕСУЧКА В ОНЛАЙН-ОРЕНДУ І ПІДПИСКА НА СВІЖІ ЯЙЦЯ
– Декілька років тому в інтерв’ю «Подолянину» Ви розповідали, що все починалося з подвір’я Вашої бабусі Мані в Чорнокозинцях. Наскільки виросло господарство територіально за цей час? І чи вплинула на Вашу справу війна?
– Сьогодні маємо майже п’ять гектарів теплиць і близько п’ятнадцяти гектарів відкритого ґрунту. Війна внесла корективи, звісно. Найбільша проблема – нестача працівників. Саме тому ми так активно пішли в автоматизацію. Нині наше головне завдання – максимально автоматизувати процеси, а вже потім масштабуватися далі. Попри все ми продовжили розвиватися.
– Що, крім овочів, ще почали вирощувати?
– За останні роки додали полуницю, малину, персики, лохину. А наприкінці минулого року запустили власний напрям переробки продукції. Виробляємо різні джеми, соуси, квашені та мариновані овочі. Експериментуємо з яблучними чіпсами з медом, пастилою. Маємо власну пасіку, вирощуємо горіхи. З ексклюзивного: торік навіть робили варення з кавуна і дині. Нам цікаво створювати продукти, яких практично немає на ринку. До речі, у США наше варення сподобалося.
– Недавно Вам вдалося зчинити справжній інформаційний «бум» завдяки запуску неординарного проєкту, який стосується онлайн-оренди курок-несучок і доставки яєць додому до замовника. Миколо, як це працює?
– Так, це один із наших нових проєктів. Маємо в Чорнокозинцях курей вільного вигулу. Вони живуть на свіжому повітрі, серед живописної природи і харчуються якісним кормом. Ми створили спеціальний сайт – https://kuro.farm, де можна замовляти фермерські яйця з доставкою аж додому або ж «орендувати» собі курочку й отримувати яйця постійно. У власному інтернет-кабінеті людина бачить, скільки яєць та чи інша курка вже знесла. А коли хоче отримати продукцію, ми доставляємо яйця додому. Сьогодні вже є охочі скористатися новою послугою і орендувати «куркомісце».
– Наче комп’ютерна гра, тільки справжня. Ось що виходить, коли за роботу береться фермер-айтішник. А Ваша дружина Каріна теж активно залучена до розвитку господарства?
– Так. Вона відповідає за вирощування і агрономічний напрям, а я більше займаюся технологіями. За ці роки ми разом багато навчилися. Каріна постійно розвивається і нині вже супроводжує велику кількість господарств.
– Продовжує працювати благодійний фонд «Кам’янчанин»?
– Нині значно менше. Ми допомагали із дронами, виготовляли їх і передавали військовим. Але тепер навіть тих людей, які цим займалися, мобілізували. Кадровий дефіцит відчувається всюди. Через нього нам навіть довелося закрити частину проєктів в інших регіонах України.
– І наостанок: колись Вам навіть прогнозували політичне майбутнє. Таких амбіцій не з’явилося?
– Ні тоді, ні тепер. У нас є справа, якою живемо. І поки що набагато цікавіше розвивати технології, господарство та створювати нові рішення для аграрної галузі.
Колись ідеї про роботизацію господарства здавалися сміливим поглядом у майбутнє. А сьогодні це майбутнє вже працює в наших селах. У теплицях Миколи Мельника штучний інтелект аналізує погоду і керує мікрокліматом, господарство готується до запуску роботів, а створена тут цифрова система допомагає керувати підприємствами не лише в Україні, а й привертає увагу за кордоном. В умовах війни й гострої нестачі кадрів шукаються і впроваджуються нові рішення.
Та, попри всі технології, головним залишається незмінне бажання розвиватися, вчитися і робити український агросектор потужнішим. Історія Миколи Мельника вкотре доводить, що великі інновації можуть народжуватися у звичайному подільському селі, де любов до землі вдало поєдналася з любов’ю до технологій. Бо цифрове серце нізащо не запрацювало б без запального серця українського фермера.
Тетяна ДИКА.
