ЧИ МОЖНА ЗА 70 ГОДИН ВИХОВАТИ ЗАХИСНИКА?

«Зібрати та розібрати автомат Калашникова, опанувати стройову ходу, навчитися стріляти…» – відтепер деяких юнаків саме цим військовим премудростям вперше і, можливо, востаннє навчатимуть у стінах рідної школи. Бо якщо раніше армія перетворювала кожного юнака на захисника, то нині ця місія фактично лягла на плечі школи. Адже з 2014 р. призов солдатів на строкову службу відмінено, армія в Україні стала виключно контрактною. І за 70 годин учителі предмета «Захист Вітчизни» повинні учням 10-11 класів не лише передати знання про Збройні сили України, а й навчити дисципліні, діям в умовах надзвичайних ситуацій, правилам поводження зі зброєю, елементарним навичкам стрільби, прийомам рукопашного бою, ходьбі стройовим кроком, вмінню долати смугу перешкод…

«Захист Вітчизни» викладається в школах уже не один рік. До речі, такий предмет, а саме навчальну військову підготовку (НВП), вивчали ще радянські школярі. Однак віднедавна уроки «Захист Вітчизни» – єдині й основні в опануванні азів військової справи та гартуванні справжніх чоловіків. І не лише чоловіків. Виявляється, 30% місцевих школярок, котрі мріють вступити до силових структур, також муштрують цю дисципліну за програмою і підручниками для юнаків. І, як стверджують учителі-предметники, старшокласниці дають фори однокласникам. Опісля засвоєння програми на три дні школярі занурюються у військове життя: на навчальному полігоні демонструють, як засвоїли предмет, і отримують бали до атестата. І хоча не всі поділяють думку, що дітям потрібно опановувати військові знання, однак останні події, які відбуваються в Україні, підтверджують: кожен чоловік у потрібний момент повинен ними володіти. Та й представницям слабкої статі хочеться почуватися захищеними. Але, як бачимо, можливість підготуватися до контрактної армії відтепер є виключно у школах.

Наскільки потрібен сучасним учням предмет «Захист Вітчизни», і чи вистачає затверджених Міністерством освіти 70 годин, аби засвоїти теоретичні знання й відточити практичні навички? Саме із цим запитанням «ПОДОЛЯНИН» звернувся до вчителів предмета «Захист Вітчизни», відомих у місті військовослужбовців, за плечима яких не один рік служби.

Антон МИКОЛАЙЧУК, учитель Кам’янець-Подільського ліцею:

– На сьогодні в державі склалася ситуація, коли армія переживає часи реформ. Українські та іноземні експерти зазначають, що українську армію намагаються занапастити. Останній строковик восени 2013-го замінив цивільне життя на військове. Починаючи з цього року, армія в Україні є виключно контрактною – строковиків призивають лише у внутрішні війська МВС і державну службу спеціального транспорту. Приміряти військові однострої відтепер можна лише за бажанням, маючи добрий фізичний гарт і пройшовши відбір до контрактної армії.

Також військовий дух не полишає військових навчальних закладів і військових кафедр. Однак тут навчаються ті юнаки й дівчата, котрі мріють пов’язати майбутнє із військовою службою. Але яскравим прикладом того, що не можна забувати військової справи, став Євромайдан. Коли правий сектор почав кидати коктейлі Молотова в озброєних міліціонерів, це свідчило про незнання елементарних правил тактично-військової підготовки. Крім того, з давніх-давен з молоком матері юнакам передається проста істина, що кожен із них має стати захисником. Хлопців потрібно виховувати, аби вони були справжніми патріотами, головами родів, здоровими, сильними, дотримувалися слова.

Раніше кожен молодий чоловік повинен був відслужити в армії.

З 2014-го початкові військові знання дають лише в школах. Однак держава повинна бути зацікавлена в тому, аби юнаки стали справжніми захисниками. Хотілося б подякувати ветеранам армії Леонтію Рогалю, Олександру Шеху, Володимиру Панчесі, Володимиру Дудку, Олександру Віщунову, Сергію Зубаревському, Василю Казієву та Олександру Волоху за співпрацю і виховання молоді.

Володимир КУДРЯ, вчитель ЗОШ №2.

– З 2005 року предмет вивчали за програмою, погодженою Міністерством оборони. 2010 року в освіті впроваджено нову програму, яка не була погоджена з відповідними міністерствами, для яких готується допризовна молодь. У ній відсутні нормативи здачі завдань, немає централізованого розрахунку годин.

А найбільшою бідою є відсутність підручників. Учні навчаються за електронними. У них за змістом 278 сторінок, але в Інтернеті є лише 70. У програмі відведено години на рукопашний бій. Але будьмо відвертими: чи багато в нас є вчителів, котрі мають посвідчення, що пройшли курси рукопашного бою? Також крихти виділяються і на проведення стройової підготовки, тому вчителі фізкультури на уроках по 5 хвилин виділяють на стройову ходу.

Декілька років тому, з метою впорядкування допризовної підготовки, я підготував «Майстер-клас. Документи планування та звітності з предмета «Захист Вітчизни» і подав на виставку педагогічних ідей «Освіта Хмельниччини на шляхах реформування». Відпрацювавши тематику проведення занять, я дійшов висновку: аби опанувати цей предмет, потрібно виділити щонайменше 140 годин. Про їх збільшення писав в український методичний журнал «Основи захисту Вітчизни», також запропонував провести ЗНО з предмета, запровадити серед воєнруків конкурс «Вчитель року» і враховувати при атестації як вчителів, так і керівників військово-патріотичних гуртків їхню профпридатність. Однак мої пропозиції й досі блукають чиновницькими кабінетами.

Збройні сили України нині переживають скорочення. Військові керівники неодноразово зверталися до Міноборони з проханням передати їм військово-технічне майно для практичного проведення занять. Однак Міністерство освіти повідомило, що немає на це коштів. Тому деякі теми доводиться пояснювати мало не на пальцях.

Наразі головне завдання – перегляд програми та збільшення годин. Аби це зробити, чиновникам з МОНУ достатньо розробити проект, ознайомити із ним учителів-предметників, аби вони мали змогу внести свої пропозиції. Однак поки що ніхто й пальцем не хоче ворухнути.

Юрій ГАЛЯН, голова методоб’єднання вчителів предмета «Захист Вітчизни», вчитель ЗОШ №10:

– Незважаючи на малу кількість годин, відведених для засвоєння предмета, пишаємося тим, що маємо фахових учителів-предметників, яким під силу виплекати захисників. Це і Вадим Мельник (НВК №3), Геннадій Литвиненко (СЗОШ №5), Анатолій Осадчий (ЗОШ №7), Юрій Лабузов (НВК №9), Юрій Зуєв (ЗОШ №12), Михайло Твердохліб (НВК №13), Володимир Циганюк (ЗОШ №17), Григорій Бурлака (гімназія). Практичні заняття проводимо на територіях

11 ПМБ (керівник Олександр Паровий) і Центру розмінування (Володимир Родіков). Тут учні мають можливість детальніше ознайомитися із військовим життям, відвідати казарми і полігони, доторкнутися до матеріально-технічної бази, подолати смугу перешкод. Учні 100% виконують вправи зі стрільби з автомата Калашнікова. А з мілкокаліберної можна постріляти в НВК №9 ім.Аліма Трояна. Часто в гості до учнів приходять фронтовики, афганці, ветерани Збройних сил України.

Традиційно 23 лютого на адресу сильної статі звучатимуть вітання та компліменти. Але не це головне. Головне, аби чоловіків з дитинства навчили тому, що закладено в поняття «захисник».