ЗАВЕРШИВ ЖИТТЯ ПОДВИГОМ
Свіжа могила, вкрита сніговою ковдрою – це все, що залишилось від ще одного нашого Героя-земляка. Вчора у с.Калачківці поховали 36-річного Сергія КЛИМЕНКА, який 14 листопада героїчно загинув у бойовій машині під час наступу диверсійної групи поблизу с. Кримське Новоайдарівського району Луганської області.
Сергій був звичайним хлопцем, який любив працювати. У Калачківцях закінчив школу, пішов у радгосп трактористом, а після розпаду Радянського Союзу – сіячем та різноробочим, бо надзвичайно любив рідну землю. Декілька разів намагався виїхати з села і знайти роботу в місті, але серце завжди кликало додому. Повернувся Сергій у Калачківці й тепер, щоправда востаннє…
Лише після того, як у вересні чоловік отримав повістку з військкомату, він придбав собі мобільний телефон, бо до цього, як сам казав, у селі пристрій був йому не потрібен. Зібравши речі та попрощавшись з усіма рідними й друзями, без вагань вирушив до Яворівської
24 механізованої бригади ім.Данила Галицького. Разом з іншими солдатами його відправили в м.Чугуїв Харківської області, а згодом – під Лисичанськ, що на Луганщині. Село Кримське, де Сергій обороняв рідну Батьківщину, стало місцем його загибелі.
– Він телефонував і розповідав, що коли потрапив на схід, йому видали три зламані БМП і сказали скласти з них одну машину, – каже друг загиблого Сергій ГОРАШ. – Сергій зробив усе, аби машина запрацювала. Він був відповідальним, хоробрим солдатом.
У понеділок ми розмовляли, бо планували відправити йому посилку з теплими речами, цигарками, їжею. Та не встигли… Він казав, що бойовики постійно обстрілюють місце їхньої дислокації.
Під час наступу диверсійної групи Сергій першим застрибнув у БМП і кинувся на ворога. Та ракета протитанкової установки влучила прямісінько в машину. Солдат згорів заживо, прикриваючи відхід товаришів.
У середу вранці тіло Сергія літаком мали доставити до Старокостянтинова, та погода зіпсувалась – і політ відмінили. Тому з Харківського моргу труну відправили військовим автомобілем, а з-під Полтави її забрали друзі Сергія. Снігова заметіль супроводжувала «Вантаж 200» усю дорогу. Доставили його додому лише у четвер вранці.
Зимовими сльозами разом із шокованими рідними, близькими, громадою району за Сергієм плакало і небо. Провели в останню путь Героя по-військовому. Вдома залишились згорьовані батьки, рідні брат і сестра.
Тетяна ХОПТЯР.
