ЯК ШКІЛЬНА ТЕМА ПСУЄ НЕРВОВУ СИСТЕМУ

«Мамо, я живу в стресі», – заявив десятирічний син кам’янчанки Ольги після того, як на уроці «Основи здоров’я» дізнався, що таке стрес. Щодня по шість уроків, важкі домашні завдання, декілька гуртків, постійна втома і напруження, обмаль часу на звичайні дитячі розваги та ще й важелезний рюкзак на додачу – все це змусило п’ятикласника Колю зробити саме такий висновок. Та, виявляється, з думкою про перевантаження дітей у школах і досить складну шкільну програму солідарні не лише чимало батьків, але й психологи і навіть самі вчителі.

Мало не щорічні зміни стандартів і вимог, постійні експериментальні «вдосконалення» й невпорядковані стрибки у програмі, а також підручники з помилками стають приводом для обурень і нарікань. Найчастіше їх можна почути саме від батьків, які чекають від власних чад високих оцінок і досягнень, проте іноді й самі не можуть впоратися зі складними шкільними завданнями і напруженим темпом життя своїх дітлахів.

ЧЕРЕЗ ВАЖКІ РАНЦІ НЕМА ПРОГУЛЯНОК І ТАНЦІВ

– Щодня, крім п’ятниці, в сина-п’ятикласника по шість уроків, – розповідає кам’янчанка Галина, мама двох школярів. – А рюкзак школяра важить 14 кілограмів, уявляєте?! В один день у нього і англійська, й іспанська. Те, що задають додому, фактично не залишає часу на відпочинок. А в молодшого, першокласника, від перевтоми може навіть температура піднятися. У початкових класах програма стала важчою, бо, пам’ятаю, старшому було трохи легше.

– За домашні завдання сідаємо одразу після школи і виконуємо їх до дев’ятої вечора, а потім лягаємо спати, – ділиться досвідом мама четвертокласниці Олі. – Є такі задачі, що розв’язуємо по телефону разом з учителькою. Через навантаження у школі довелося відмовитися від занять із танців.

– Нинішня шкільна програма вимагає від учня повної самовіддачі, – каже мама четвертокласниці Яни. – В мене таке враження, що дитина страждає че-рез важкий розклад дня і досить складні завдання.

– А я на свого сина намагаюся не тиснути – боюся взагалі відбити бажання до навчання, – зізнається кам’янчанка Вікторія. – Для мене головне – його здоров’я, а не високі оцінки. Головне, аби він навчився з охотою братися за уроки і розумів, що знання йому знадобляться. Він, до речі, й додаткові гуртки обирає лише за бажанням. Хоча часто помічаю, що інші діти стають заручниками батьківських амбіцій.

Самі ж учителі відкрито критикувати навчальну програму не наважуються, адже вона затверджена на державному рівні, а шкільні підручники пройшли державну апробацію. Втім педагогам таки є що сказати.

– Мова про розвантаження навчальної програми йшла давно, – розповідає вчителька із 30-річним стажем. – І це було б логічно, адже всі ми розуміємо, що дітям треба вдома відпочивати, мати час на гуртки і просто на улюблені справи. Вони мусять ввечері відволіктися від навчання, щоб зі свіжими головами йти до школи і сприймати новий матеріал. Але я вважаю, що сьогодні замість розвантаження учні отримали перевантаження.

– Програма стала складнішою в декілька разів, особливо для учнів 1-2 класів, – каже класний керівник четвертого класу. – Якщо за старою програмою з першого класу вчили обчислення в межах двадцяти, то тепер – у межах ста. Таблицю множення й ділення діти нині вчать у другому класі, це нонсенс. Якщо раніше ми звертали більше уваги на техніку читання, опис і характеристику героїв, то, відповідно до нової програми, треба більше вчити віршів. Звісно, вони розвивають дитячу пам’ять, але водночас страждає техніка читання, учні не вчаться роздумувати, мислити, а просто зазубрюють рядки віршів і важкі правила. Вчителям на свій страх і ризик доводиться корегувати вимоги до навчання.

– У підручнику з біології за 6 клас немає послідовності у викладенні матеріалу, – вважає вчитель біології. – Змішали тварин з рослинами. Крім того, ввели нові терміни, які навіть дорослим важко зрозуміти і запам’ятати.

Нарікання можна почути і від учителів музики, мовляв, тексти пісень для вивчення затвердили, а про ноти забули.

НЕ ОЦІНЮЙТЕ ДІТЕЙ ЗА ОЦІНКАМИ

Втім поки одні нарікають, інші переконані, що проблема зовсім не в програмі чи великому навантаженні.

– Програма однозначно важча. Але є школярі, які успішно її опановують навіть без додаткових занять. Декотрим, звичайно, навчання дається важче. Саме для цього розроблена система оцінювання, і до хорошистів зовсім інші вимоги, ніж до відмінників, – переконана вчитель англійської мови.

– Думаю, все залежить від можливостей дитини, поведінки її батьків і фаховості педагогів, – запевняє вчитель зі стажем. – На жаль, багато батьків, незважаючи ні на що, вимагають від своєї дитини лише найвищих результатів. Крім того, записують її на багато гуртків і чекають від неї тільки перших місць у змаганнях. Тому й не дивно, що учневі дуже складно все встигати.

Про те, що серед самих учителів панують різні точки зору з приводу навчальної програми, підсумовує й начальник районного відділу освіти Олена ПРОНОЗЮК.

– Одні вчителі вважають, що програма зручна й цікава, інші кажуть, що занадто обтяжлива для учня через велику кількість інформації, – коментує Олена Вікторівна. – Але тут треба враховувати спеціалізацію шкіл, можливості та вподобання дітей. Скажімо, я погоджуюся із педагогами, які кажуть, що програма з біології перевантажена й, можливо, розрахована на ті навчальні заклади, які поглиблено вивчають предмет. Таке ж двояке ставлення й до другої іноземної мови, хоча всі погоджуються, що сьогодні знання мов зайвим не буває. Зрозуміло, що це – додаткові навантаження, але ще й можливість розвиватися. А батькам хочеться порадити: відмовтеся від іміджу оцінки, бо значно важливіші – знання.

МАТЕМАТИКА ПРО БДЖІЛКУ-ГІГАНТА І НЕТРАДИЦІЙНОГО ВЕДМЕДИКА

Програма програмою, а от з приводу очевидних помилок в українських шкільних підручниках заперечити нічого. Бо, як кажуть, що написане пером, те не виведеш і волом. Тому ми не могли не згадати про недолугі завдання для школярів й огріхи в підручниках, які взагалі не мають права на існування. Очевидно, вимоги вчителів і батьків до учнів значно більші, ніж вимоги освітян-посадовців до книг, за якими опановуються шкільні предмети.

Для прикладу, чимало розмов виникло довкола «славнозвісних» підручників із математики для початкової школи авторів Рівкінда та Оляницької. До речі, за ними математичній грамоті навчаються і деякі кам’янецькі школярі. Втім педагоги мають чимало претензій до цієї книжки. Ще 2013 р. Інститут української мови НАН України зробив експертний висновок про те, що ці підручники «не можна використовувати в навчальному процесі початкової школи з огляду на велику кількість мовних помилок». У підручниках трапляються не лише технічні помилки, але й пунктуаційні, стилістичні, граматичні й навіть логічні. Наприклад, очевидними вони є в таких реченнях із вправ: «Скільки місяців чекав снігу Віті?», «Скільки всього приборів лежало на столі?», «Лісовичок пригостив одним тістечком Галявинку й одним тістечком Поляночку». Або ж в іншому завданні автори пропонують учням порахувати, «скільки огірків продали на базарі?», забувши про слово «кілограмів». Є в підручниках і чимало слів-кальок.

А як вам таке завдання з іншого підручника: «За зиму ведмедик з’їв 7 бочок меду і в нього залишилась одна повна бочка». Тут не лише пропущена кома перед «і», але й хибна інформація про те, що взимку ведмеді налягають на їжу.

– Як можна навчити дитину грамотно писати, якщо сам підручник написаний із помилка-

ми, – обурюється вчителька однієї з кам’янецьких шкіл. – Із власного досвіду знаю, що коли в задачі йдеться про те, що учні пішли до ресторану, то дітям уже зовсім не хочеться думати про цифри. А декотрі ще «цікавіші» завдання взагалі можуть налякати першокласника. Бо навіть дорослому страшно уявити бджілку, яка «за літо зібрала півцентнера меду».

ЧОМУ ФІНИ НЕ ЗРОЗУМІЛИ Б УКРАЇНИ

Дискутують фахівці й узагалі з приводу цілої системи освіти в Україні. Тема, звичайно, досить об’ємна, проте багатослівним є хоча б той факт, що українська освіта не входить у топ-20 найкращих у світі (за версією компанії «Pearson»). Очолюють рейтинг Південна Корея, Японія, Сінгапур, Гонконг, Фінляндія, Великобританія, Канада, Нідерланди, Ірландія, Польща. Позиції у двадцятці тримають і Данія, Німеччина, США, Ізраїль, Швейцарія. Фахівці зазначають, що успіх азіатських країн відображає їхню культуру, в якій учителі та школи користуються великою повагою, а «відповідальність за освіту спільно несуть учителі, учні та їхні батьки».

Багато чого говорить і ще один висновок експертів щодо особливостей освіти в азіатських країнах: тут високо ціниться наполегливість, а не успадкована «розумність». А основними принципами фінської освіти, яка вважається досить вдалою і особливою, є рівність шкіл, батьків, учнів та учителів, добровільність, індивідуальний підхід. Головним правилом викладання фіни вважають практичність. Учнів навчають тому, що їм знадобиться у житті: як зорієнтуватися на місцевості, порахувати вартість товару з кількома знижками, вирахувати відсоток від податку, створити резюме в Інтернеті тощо. І замість того, щоб змушувати дитину «зубрити» правила і формули, вчителі показують, як ефективно використовувати калькулятори, словники, довідники чи Інтернет-сайти для вирішення їхніх проблем. Це вас здивує, але серед багатьох особливостей фінської освіти є й досить незвичні для нас. Наприклад, школярам зовсім не обов’язково сидіти за партою – для максимального комфорту в молодших класах можна сидіти навіть на підлозі, тому в кожному класі є спеціальні килимки. Ви не повірите, але фінським школярам не задають домашніх завдань. Натомість батькам рекомендують повести дітлахів на прогулянку в парк, до музею, в басейн тощо.

Мабуть, українській системі освіти було б варто щось взяти із фінської.

ПРОТИ СКЛАДНОЇ ПРОГРАМИ – ПІДТРИМКА МАМИ

Та повернемося до нашого буття. А тут, очевидно, багатьом батькам варто прислухатися до думки психологів. Як кажуть фахівці, нерідко причиною стресу для дитини стають саме завищені вимоги з приводу оцінок і досягнень. Іноді батьки й не здогадуються, що причиною певних проблем у самопочутті й поведінці школяра стає надмірне навантаження. Про це говорять і кам’янецькі психологи, яким часто доводиться працювати з учнями.

– Коли батьки приходять і розповідають про тривожність у дитини, агресивність, конфлікт з учителем, проблеми в спілкуванні з однокласниками, то в ході роботи справді може виплисти питання про шкільне навантаження, – розповів провідний спеціаліст, психолог Кам’янець-Подільського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Віталій ПОЛІЩУК. – Сьогодні батьки намагаються дати дитині якомога більше знань та інформації. Враховуючи уроки, заняття в репетитора, відвідування різноманітних гуртків, робочий день у школяра триває з 8.30 до 21.00. А потім отакий стан перевантаження батьки списують на інші нюанси. Втім є низка симптомів, які свідчать про те, що вашій дитині важко впоратися із насиченим графіком і складними завданнями. Це порушення сну, підвищення рівня агресії, роздратування, хронічна втома, плаксивість, небажання йти до школи. Інколи навіть спрацьовує психосоматика: вранці в школяра з’являються головні болі, нудота. Це картина хронічного виснаження. На мій погляд, нинішня шкільна програма занадто насичена для дитини.

Зі слів психолога, проблема полягає не тільки у важкій програмі, але й позиції батьків у такій ситуації, які хочуть, аби дитя було успішним і демонструвало цю успішність оцінками.

– Батькам треба пам’ятати, що перевтома, тривога, депресія розвиваються тоді, коли нервова система не отримує можливості відновлюватися після тривалого розумового навантаження. Є низка нюансів, від яких залежить здоров’я вашої дитини. Насамперед варто дотримуватися режиму дня, у школяра має бути повноцінний сон. Наприклад, для молодших школярів о 19.00 шкільні завдання варто відставляти і починати готуватися до сну.

По-друге, батькам треба трохи абстрагуватися від оцінки як показника рівня знань. Не варто свою дитину ставити в загальні рамки. Треба знати її інтереси. Школяр може не засвоювати точних наук, але бути прекрасним гуманітарієм. Тому діє універсальна порада – цікавитися дитиною, спілкуватися з нею.

І поки шкільна програма переживає зміни та експерименти, а система освіти чекає вдосконалення на найвищому щаблі, про свою роль у навчанні й вихованні юних українців повинні пам’ятати вчителі та батьки, завдання яких правильно розставити акценти.

Тетяна ДИКА, Вікторія КОЖЕВНІКОВА.