СКОРПІОН, ЯКИЙ ЖАЛИТЬ ПРЯМО В СЕРЦЕ
«…Мамо, я за-ко-ха-вся! Ну, яка ж красива вона…» – впевнена, що ці слова неможливо просто прочитати, адже мозок автоматично накладає знайому мелодію і наспівує мотив. Кожен другий українець добре знає пісні цього виконавця, бо вони звучать усюди: на весіллях, днях народженнях, по радіо і телевізору, їх обожнюють співати діти… Йдеться про молодого і перспективного співака Романа Скорпіона, який цьогоріч 1 вересня святкуватиме 5-ліття своєї творчості.
У День Незалежності співак розділив свято з Кам’янцем-Подільським, заспівавши знані хіти біля Ратуші. Вщент заповнена кам’янчанами та гостями міста площа перетворилася на один великий співочо-танцювальний майданчик, де всі, як один, скандували завчені приспіви і хизувалися у вправності рухів. Роман подарував місту найрізноманітніші емоції: радість і запал під час пісні «Закохався», драйв із нотками романтики разом з піснею «Поцілую», зворушливість і сентиментальність у пісні «Мама» та щиру відвертість із новою піснею «Серце».
По-справжньому веселим виявилося інтерв’ю зі співаком, який не лише розповів про своє життя і творчість, а й поділився вподобаннями й пристрастями.
– Романе, Ви вже вдруге в Кам’янці-Подільському. Кажуть, що перше враження оманливе. Яке у Вас цього разу враження від міста?
– Насправді враження лише підкріпилося і стало безмежним – Кам’янець мені імпонує. Після першого виступу, коли ми з командою приїжджали торік, вдалося трішечки пройтися нічним містом, побачити красу фортеці та відчути колоритність вузеньких вуличок, вкритих бруківкою. Публіка гостинно зустрічала і проводжала оплесками та квітами, повнісінький зал тішив око. Це був навіть не концерт, а немов діалог із глядачами, бо, незважаючи на декілька сотень присутніх, я почувався тет-а-тет з кожним. Планую провести сольний концерт тут у листопаді та втретє втішитися разом із кам’янчанами.
– Що навернуло до музики?
– Завжди хотів бути артистом. Мама казала: «Ти будеш чудовим кухарем», а я у відповідь лише усміхався і вперто продовжував займатися музикою. Постійно уявляв, як стану композитором мелодій, автором текстів і, звичайно ж, виконавцем своїх пісень. Пам’ятаю, як часом на уроках замість того, щоб уважно слухати вчительку, я вимальовував свій автограф і мріяв, що колись у мене його таки попросять.
Як Роман Скорпіон, почав виступати, навчаючись в училищі культури. Спочатку переспівав чужі пісні: «Девушки как звезды» Андрія Губіна, «Чорнобривці» тощо. Перші виступи були наповнені недосвідченістю і моїм тоді ще зеленим запалом.
– Як вдалося так швидко увірватися в український шоу-бізнес і завоювати прихильність?
– Шанувальники, прихильники, фанати – не люблю ці слова. Адже якщо людина прийшла до мене на концерт, послухала пісні, переглянула мій профіль у соцмережах, – це мій друг. Подобається спілкуватися з людьми, які залишають коментарі, пишуть схвальні відгуки та зауваження. До речі, до критики ставлюся позитивно. Це дає можливість щось додати у свій стиль, образ. У мене, звичайно, є власне бачення, але думки інших теж цікаві.
Запорука успіху – це талант, доданий до наполегливості та помножений на працьовитість. Так було і в мене. Нині маю достатньо пісень, музику і слова яких пишу самостійно. Є власні правила і принципи: ніколи не кажу ніколи, бо якщо сьогодні для мене розбити гітару на сцені – це щось дике і далеке, то, можливо, через рік я й баян на сцені порву (сміється).
– А траплялися випадки, коли на сцені все йшло не за планом?
– Пам’ятаю, як на одному з концертів ішов у зал і раптом перестав відчувати землю під ногами – мене взяла на руки і підняла жінка, як виявилося, майор Збройних сил України. У відповідь я теж її намагався підняти, але то було надскладним завданням. Траплялося й таке, що забував слова посеред виступу: якось на сцену вийшли люди дарувати квіти під час пісні, і поки я, як кажуть, купався у славі, то прогавив момент, коли мав співати (сміється).
Мушу тут зізнатися й про те, що перед виходом на сцену завжди молюся. Маю ікону, яка їздить зі мною у тури. Пам’ятаю, як од-ного разу після концерту в Трускавці вона
загубилася, але через півроку, коли ми зно-ву там виступали, одна з дівчат шоу-балету знайшла і каже: «Ромо, не повіриш, це твоя ікона!».
– Які ще траплялися веселі закулісні випадки?
– Одна з моїх слабкостей – парфуми. Їх завжди обираю під настрій. От тільки є одні, які не любить вся моя команда, – «Соломон». Вони мають особливо концентрований аромат. І коли в бусі нас їде 8 осіб, то я отримую купу зауважень: «Ромо, ти про нас подумав?!» (сміється).
– Як проводите вільний від концертів час?
– Чесно кажучи, вільного часу майже не маю. Люблю спорт: катаюся на лижах, плаваю у басейні, обожнюю ходити в гори. Читаю різну літературу (Робін Шарма, Бруно Ферреро, Фрейд, Нік Вуйчич тощо), слухаю музику (скрипаль Девід Гарретт, вічний Стінг, Роббі Вільямс та інші). Також нерівно дихаю до кінематографа, стараюся не пропускати прем’єр і ходити в кінотеатр, особливо якщо фільм з моєю улюбленою актрисою Анджеліною Джолі.
– Що у День Незалежності бажаєте країні?
– Щоб ми завжди були дружними, бо лише дружба може об’єднати і зміцнити. Коли в серці є любов – вважайте, що найбільший скарб у житті ви знайшли. Залишається тільки цінувати його і оберігати.
Роман народився 9 листопада 1990 року в місті Лева. З дитинства йшов пліч-о-пліч з музикою: співав у церковному хорі та закінчив музичну школу по класу акордеона, а по закінченню школи вступив до училища культури та здобув омріяну з дитинства професію.
Мало хто знає, але за щирою усмішкою і завжди щасливими очима хлопця ховається чимало життєвих випробувань. Роман рано осиротів, адже мама померла, а батько зник безвісти. Замінивши батьків, найстарший брат став єдиною підтримкою для своїх п’ятьох братів і сестер.
Нині Роман Скорпіон випустив перший студійний україномовний альбом «Поцілую», бере участь у благодійних заходах: підтримує онкохворих людей, приділяє багато уваги дітям-сиротам, адже сам добре розуміє, що таке життя без батьків.
Ольга БАНАХ.