Запитуєте-відповідаємо

– Шановна редакціє! В мене ви­никло запитання: чи справді нам збираються підвищити тарифи на опалення?

До редакції газети «Подолянин» із проханням про допомогу звер­нулися занепокоєні жителі с.Смотрич. Люди скаржаться на те, що вже протягом тривалого часу не вивозиться сміття з території місцевого кладовища, яке перетворилось на звичайне звалище.

Дорогі читачі прекрасної газети «Подолянин»! На початку своєї статті я хочу поставити вам буквально два запитання. Чи чули ви хоча б щось про греків Над­азов’я? Чи знали ви, що у великого і геніального Кобзаря був друг – надазовський грек? Якщо вашою відповіддю на обидва запитання буде «ні», тоді дуже прошу вас хоча б побіжно прочитати мою замітку про народ, який живе на півдні Донецької області та частково на південному сході За­порізької області – про греків Над­азов’я.

Наявність на авто розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» не дозволяє порушувати правила дорожнього руху

Із таким проханням через газету «Подолянин» мешканці Підзамча звертаються до влади та комунальників, сподіваючись, що їх нарешті почують. Ідеться про вулицю Об’їзну, з приводу ремонту якої її жителі написали колективне звернення.

До редакції завітав читач із Жванецької тергромади Василь БОГОНОС та з відчаєм розповів, що проблему з автобусом із міста до його рідного села ніхто не вирішує.

– Споруда справді в жахливому стані. Й іншої дороги, щоб її об’їхати, там справді немає. Але розмова з директором кар’єру Анатолієм Оліневичем із цього приводу вже була, і він пообіцяв, що найближчими днями міст відремонтують, – каже голова громади.

Міжнародний день прав жінок і миру проголошений Генеральною Асамблеєю ООН 1975 р.

Минає 85 років, коли в січні та на початку лютого 1929 року у Відні кількадесят українських патріотів і політичних діячів, перебуваючи у вимушеній еміграції, на своїй зустрічі, після певної попередньої підготовки…

«Лебідь лежить і не піднімає голови!», «…У нього депресія від самотності», «Це все тому, що він без пари!!!»… Ці та сотня інших обурених коментарів кам’янчан швидко зібралися в одній відомій місцевій фейсбук-­спільноті під фотографією славнозвісного кам’янець­-кого лебедя Ромео, який уже не перший рік мешкає на Лебединому озері.

Це колись села були залюднені та метушливі, життя в них гуділо, як бджоли у вулику.
З кожного обійстя доносилася галаслива господарка, яка не давала спочинку працьовитим хазяям із вранішньої до вечір­ньої зорі. Було все необхідне, щоб працювати, годувати сім’ю, народжувати дітей і не думати про міську прописку чи далекі заробітки.

Заголовок цієї статті взято із творчого доробку відомого українського письменника Євгена Гуцала, бо в своїм вірнім служінні українській ідеї погляди журналістів, поетів, письменників завжди пере­гукуються між собою. Отже, до теми.

Доброго дня, шановна редакціє газети «Подолянин»!
Недавно ви публікували репортаж із презентації дитячої книжки Алли Федірко «Як Мар­-кіз навчився мишей ловити», що відбулася 16 травня у видавництві «Абетка».

– Не можу залишатися осторонь і мовчки спостерігати за діями деяких знахабнілих переселенців, які щотижня отримують гуманітарну допомогу, але замість подяки виливають бруд і вимотують нерви волонтерам. Я сам із Донбасу, жив там до початку повномасштабного вторгнення.

Коли люди купують свіжий номер газети і переглядають сторінку за сторінкою, спочатку читають заголовки статей, роздивляються фото.
«О! Це ж Валентина Мінькова. Ми тільки 17 квітня вітали її з 80-річчям», – скажуть усі друзі, знайомі, родичі, студенти, побачивши сьогоднішній номер.