Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



ЧЕТВЕР, 23 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

RSS

07.05.2010
ЛИСТИ З 1941-го
Мобільний і стаціонарний зв’язок, Iнтернет, завдяки якому можна відсилати повідомлення та здійснювати відеодзвінки тощо - все це і низка іншого є безперечним набуттям сучасного життя. Предмети та елементи, які, окрім розваг, принесли нам нові засоби спілкування, нові можливості стати ближчим один до одного незалежно від того, в якому місті, країні чи континенті ти знаходишся.
Своєрідним архаїзмом нині сприймаються звичні листи: слова, які необхідно писати на папері, аркуш, що кладеться у конверт і відсилається пош-тою, необхідна кількість марок тощо. Звичайний лист для багатьох із нас - повернення в минуле на декілька років, десятиліть...
...Iсторія цих листів повертає нас більше як на півстоліття назад - на початок Великої Вітчизняної війни. Коли ці листи були на вагу золота. Коли вони ставали надією чи великим горем...
Автор: 

09.04.2010
ЛИСТИ З МИНУЛОГО
Здавалося б, що таке лист!? Звичайний папiрець, на якому - лiтери, слова, пунктуацiйнi знаки. Та нi. Це набагато бiльше, набагато цiннiше. У будь-якому випадку, листи - це те, що ми завжди чекаємо з нетерпiнням, з особливим хвилюванням. Часто в життi трапляється так, що саме вiд декiлькох написаних у листi рядкiв залежить доля людини, вони є тим єдиним, що робить вiдстань мiж близькими людьми коротшою, вони надихають...
Найбiльш болючим моментом є те, коли листи не доходять до свого адресата. Особливо боляче, нестерпно важко, коли це вiдбувається пiд час вiйни. Коли навiть одне слово в листi
означає дуже багато: «Живий!».
Пiд час Великої Вiтчизняної вiйни багато листiв так i не зна-йшли своїх адресатiв, не зумiвши сказати те найважливiше: «Я живий!», «Я Вас люблю!». Кількість коментарів:  0

02.04.2010
КАМ’ЯНЕЦЬКІ НОЧІ АЛЕНИЧА

Добре мати прізвище на букву А: про тебе, як правило, згадують першим. Серед професорів і викладачів Кам’янець-Подільського державного українського університету, що діяв у нашому місті в 1918-1920 рр., така честь випала астроному Олександру АЛЕНИЧУ (російською це взагалі була би канонада із чотирьох А: «астроном Александр Андрианович Аленич»). Коли на початку 1990-х тема університету в місті над Смотричем зазвучала на повний голос, стали згадувати і людей, що в ньому працювали. Серед перших згадали і АЛЕНИЧА. На жаль, довгий час інформація про нього обмежувалася трьома з хвостиком рядками з першого тому діаспорної «Енциклопедії українознавства». Процитуємо ці рядки, зберігши написання оригіналу: «Аленич Олександер (1890-1923), астроном, проф. Кам’янецького Ун-ту і С.-Г. Ін-ту, дослідник метеорів, популяризатор». Сьогодні, напередодні 120-річчя з дня народження вченого, ми знаємо про нього набагато більше. Велика заслуга в цьому нинішнього ректора університету Олександра ЗАВАЛЬНЮКА: в його книзі «Історія Кам’янець-Подільського державного українського університету в особах», виданій чотири роки тому, розповіді про життя та діяльність першого кам’янецького астронома відведено сім сторінок. Утім, є чим доповнити і ці сторінки.

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

02.04.2010
"МЫ СТРОИЛИ, СТРОИЛИ..."

Після публікації статей рубрики «Моє місто» про Біланівку, Черемушки та Смирнова, ми, нарешті, добралися і до одного з найбільш престижних мікрорайонів Кам’янця-Подільського - центру, або Нового плану, який є одночасно одним із найстарших, найбільших за кількістю населення та площею мікрорайонів нашого міста.

26.03.2010
ВИЗВОЛИТЕЛІ

26 березня 1944 р. в ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції Червона армія визволила Кам’янець-Подільський. Через дев’ять днів, 4 квітня, завершилося визволення Кам’янець-Подільського району, а з ним і всієї Кам’янець-Подільської області. 
Пропонуємо увазі читачів 11 міні-портретів активних учасників тих дев’яти героїчних днів. Серед них - історик, художник, оперний співак, шість письменників (з них три - Герої Соціалістичної Праці), а також кадровий робітник і кадровий офіцер, чиї діти стали відомими всьому світові.

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

26.02.2010
ВІД «КОЛЕКТИВІСТА» ДО «КРАЮ»

Узявши до рук будь-яке число «Краю Кам’янецького», на першій сторінці біля заголовка газети Ви обов’язково прочитаєте «Видання засноване
26 лютого 1930 року». Отже, сьогодні «Краєві Кам’янецькому» виповнюється 80 років. Нині це найстаріша газета Кам’янця-Подільського. Для порівняння: перше число «Кам’янець-Подільського вісника» побачило світ 7 вересня 1990 р. (а регулярно газета стала виходити з 1 січня 1991 р.),
«Подолянина» - 26 грудня 1992 р., «Фортеці» - 22 грудня 1994 р. (тоді це був щомісячний інформаційний бюлетень «Подільський цемент»), «Ділового міста» - 3 грудня 2003 р.
А наймолодшій із газет, що виходять сьогодні в місті, - «Експресові Поділля» - немає ще й року: часопис зареєстровано 2 квітня 2009 р. Легко побачити, що навіть сумарний вік цих п’яти газет не дотягує близько двох десятків років до поважного віку «Краю Кам’янецького».

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

05.02.2010
РОЗАНДА ХМЕЛЬНИЦЬКА

У Кам’янці-Подільському, в живописному передмісті Карвасари, збереглася дерев’яна Хрестовоздвиженська церква - шедевр подільської архітектури XVIII століття. Збудована вона на вузькому березі річки Смотрич, на високому цоколі, аби не змило водою під час повеней. Кам’янчани називають її «церквою на Карвасарах».
Колись на її місці стояв пишний храм, в якому, за місцевими легендами, три сотні років тому проводився обряд вінчання між Тимофієм, старшим сином гетьмана Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, і князівною Розандою-Домною-Луксандрою ЛУПУ (в деяких джерелах князівна звалася ще Іриною). Наречена, мовби, подарувала храму плащівницю - величезне покривало, гаптоване золотистими нитками, з фігурою Ісуса Христа посередині, які нині зберігається в місцевому музеї. Але це тільки легенда…

Кількість коментарів:  1

01.01.2010
ХТО ВЗЯВ БИКА ЗА РОГИ?

Як i прогнозувалося, 2009 рiк - рiк Бика - змусив трудитися в потi чола та принiс багато несподiванок i сюрпризiв. 
Окрiм фiнансової кризи та епiдемiї грипу, якi були чи не першими скрипками минулорiчного 365-денного оркестру, рiк Бика запам’ятався нам ще й таким...
Автор: 

«ДОЛЯ БУЛА ДЛЯ НЬОГО МАЧУХОЮ...» 09.01.2009
«ДОЛЯ БУЛА ДЛЯ НЬОГО МАЧУХОЮ...»

«Своє щастя він носив із собою. Доля була для нього мачухою. Треба дивуватися, що в нього при цьому знаходився час і сили для наукової й громадської праці...» - так відгукнувся про українського історика церкви, бібліографа, архівіста, освітнього та громадського діяча Василя БІДНОВА історик Дмитро АНТОНОВИЧ (син знаменитого засновника київської школи істориків Володимира АНТОНОВИЧА). А син Дмитра Володимировича Марко АНТОНОВИЧ (теж історик) написав про Василя БІДНОВА: «Я особисто його дуже любив і завжди вважав напівсвятим». І додав: «Життя його було дуже важке, але він усі негоди приймав з дійсно християнською покорою, і взагалі це була дуже релігійна людина, не лише вихованням, але й психологічним укладом характеру».
14 січня виповнюється 135 років від дня народження Василя Олексійовича БІДНОВА (1874-1935), який на зорі існування Кам’янець-Подільського університету працював у ньому деканом богословського факультету.
Якщо ще недавно відомості про ученого були надто куці, то сьогодні маємо статті про нього в «Енциклопедії сучасної України» та «Енциклопедії історії України», грунтовні розвідки, які зробили Василь УЛЬЯНОВСЬКИЙ та Олександр ЗАВАЛЬНЮК.
Автор:  Олег БУДЗЕЙ

«ДЕРЖИСЬ, БРАТОК... НАДО НАТЯГИВАТЬ И СШИВАТЬ НЕРВЫ!» I ВIН ТРИМАВСЯ! ЗАРАДИ БАЯНА... 09.01.2009
«ДЕРЖИСЬ, БРАТОК... НАДО НАТЯГИВАТЬ И СШИВАТЬ НЕРВЫ!» I ВIН ТРИМАВСЯ! ЗАРАДИ БАЯНА...

На сторiнках «ПОДОЛЯНИНА» ми не-одноразово друкували життєвi iсторiї рiзних цiкавих людей. У них йшлося про лiкарiв, учителiв, бiзнесменiв, промисловцiв, правоохоронцiв, працiвникiв сiльського господарства... Але їхня фахова приналежнiсть для нас не мала жодного значення. Головне, щоб це були люди, цiлковито вiдданi своїй справi, люди, якi залишили пiсля себе помiтний слiд в iсторiї рiдного краю.
Цього разу нас зацiкавила iсторiя Iвана СЕРГЄЄВА - людини, яка пройшла двi вiйни - Фiнську та Велику Вiтчизняну, була нагороджена орденом Червоної Зiрки, двома орденами Вiтчизняної вiйни, медалями «За оборону Ленiнграда», «За вiдвагу» та iн. (ними Iван Петрович нiколи не хизувався i неохоче розповiдав, за що отримав), була важко поранена, але змогла поставити себе на ноги лише завдяки неабиякiй силi волi та ще понад 31 рiк свого життя присвятити роботi завiдувача ощадкаси №188 Ощадбанку СРСР, згуртувати навколо себе людей, якi сьогоднi з вдячнiстю згадують про нього, виховати дiтей, дочекатися внукiв...

НА РІЗДВО НАРОДЖЕНИЙ 01.01.2009
НА РІЗДВО НАРОДЖЕНИЙ

6 січня виповнюється 175 років від дня народження українського поета, автора знаменитих співомовок Степана РУДАНСЬКОГО (1834-1873). У 1849-1855 роках він навчався в Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. Тут розпочалася його літературна творчість. Проте не переповідатимемо добре відомі кам’янчанам сторінки біографії поета. Зупинимося на фактах менш відомих.
Автор:  Олег БУДЗЕЙ

01.01.2009
ЩО НАРОБИВ ПАЦЮК?

Минулий 2008 рiк можна оцiнювати по-рiзному. Хтось цього високосного року жив, як пирiг у маслi, а хтось iз нетерпiнням чекав, коли Пацюк врештi сховається у свою нiрку. Проте як тим, так й iншим вiн запам’ятався. Нехай кожному по-рiзному, але все ж таки залишив свiй 366-денний слiд.
Для журналiстiв «ПОДОЛЯНИНА», рiк Пацюка головним чином ознаменувався такими подiями...

Автор: 

01.01.2002
ТАК НАРОДЖУВАВСЯ «ПОДОЛЯНИН»
Десять років тому, в травні 1992 р., в лоні державної газети «Кам’янець-Подільський вісник» непомітно, але згодом усе зриміше та зриміше, стала зароджуватися та визрівати ідея створення в регіоні першої приватної газети «Подолянин». Оскільки це досить важливий і повчальний етап у становленні свободи кам’янецької преси, то сьогоднішній погляд на події десятилітньої давності матиме, напевно, не тільки історичне значення.

Автор:  Олег БУДЗЕЙ


Новини 421 — 433 з 433
Початок | Поперед. | 18 19 20 21 22 | Наст. | Кінець Всі